Вже сонце хмарами закрито,
І жовтень холодом дихнув,
На журавлиних крилах літо
Ген відлетіло вдалину.
Кимсь зачарована діброва
Стоїть напівоголена
Спадає паморозь ранкова
Немов на скроні сивина.
Приспів
Осінь, холодна осінь,
Я пам*ятаю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Кружляє вітер лист опалий,
Туман скрива місця утіх,
І на стежки, де ти ступала,
Спадає перший, білий сніг.
Над головою ворон кряче,
І мені душу тисне щем.
І осінь, навіть осінь плаче
Холодним, вітряним дощем.
Приспів.
Осінь, холодна осінь,
Я пам*я таю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся,
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 12412 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
На книгу "Мир, в котором почти ничего не происходит" - Наташа Дивак Сильные книги оставляют сильные эмоции...Это стихотворение родилось после прочтения книги моего друга и, во многом, учителя. Олег, спасибо тебе за истину, которую ты несёшь миру, где почти ничего не происходит))).
